Скроні йому стільки раз здавлені, І вже чимало було тіней вдаваних, Тільки він скаржиться все в неї пам’яті. Так може...

четверг, 11 декабря 2008

21:38

Jim Hawking

Nemo me impune lacessit

Скроні йому стільки раз здавлені,
І вже чимало було тіней вдаваних,
Тільки він скаржиться все в неї пам’яті.
Так може статися – душу вип’ють долонями,
Хто за що, чим, поповнений? –
Він сліпим міг зостатися…

Ви все вже є одне,
Кожен залежний з вас:
Він від тебе – бо сенсу нема,
Без трепету вічних фраз, -
Ти від своїх ідей – бо як не стане їх,
Він забереться геть; тоді й замерзнеш ти.
Так це не той фінал, що все плекали ви..,
І леза сам на сам, з звіриним інстинктом слів,
А тіло скаже "так!", бо необхідність – "ні"…

Скроні йому стільки раз здавлені,
І вже чимало було тіней вдаваних…

@темы: укр, Стихи