Глибоко серце крається болем,
ДАЛІ ТЕКСТ СКОРОЧИНО, НАТИСНУТИ СЮДИ, ЩОБ ПРОДОВЖИТИ ПЕРЕГЛЯД!Лезом зневір’я в мариво долі.
Скуйовджені іскри розірваних думок
Впялися стрілами різних пігулок,
Рвуть тіло іклами впускаючи трунок,
Не зрозумілим стае таемничий малюнок.
- Та раптом хочеться...
- Чи можна змінити?!...
- Немає вже сили...
І залишаеться свій човен втопити –
Знищити нові паростки інших –
Тих непокірних,
Тих, які хочуть жити...мрій...
розірви, розірви світів цих межі ти –
підпали стіни, підпали стелю, ти спали всі мости:
наклади, наклади, наклади на себе руки ти,
наклади руки, наклади руки, наклади руки ти.
...Повітря стає самотнім без подиху твого,
куди і навіщо прямує дорога?
Чому весни цвіт замінила зима(журба)?
Коли в пеклі цьому, зародилось життя?
- Так це вони – “Світ” і “Життя”
- Ти так говоиш,
наче тебе серед них вже більше нема.
Ти залишив їх,
- Полишив на завжди.
- Неспроможні вони,
вдовольнити спраги таких, як ти.
Тут немає нічого, що нам дійсно цікаве,
Ми небачим ніого щоб нас здивувало,
Залишилися грати, за якими нове –
Те, незвідане досі, тяжке і страшне;
Насправді ж просте,
Те, що вони називають з острахом: Смерть!
Нам же цікаво: що воно, в біса таке?!!?
...і тому...
наклади, наклади,наклади на себе руки ти,
наклади руки, наклади руки, наклади руки ти,
наклади, наклади, накладина себе руки ти,
завяжи очі, відпусти подих, зітри грані всі,
підпали, підпали, підпали всі мости
розірви всесвіт і залиш простір...
Так, це вже все...
...Так, це кінець.
ДАЛІ ТЕКСТ СКОРОЧИНО, НАТИСНУТИ СЮДИ, ЩОБ ПРОДОВЖИТИ ПЕРЕГЛЯД!Лезом зневір’я в мариво долі.
Скуйовджені іскри розірваних думок
Впялися стрілами різних пігулок,
Рвуть тіло іклами впускаючи трунок,
Не зрозумілим стае таемничий малюнок.
- Та раптом хочеться...
- Чи можна змінити?!...
- Немає вже сили...
І залишаеться свій човен втопити –
Знищити нові паростки інших –
Тих непокірних,
Тих, які хочуть жити...мрій...
розірви, розірви світів цих межі ти –
підпали стіни, підпали стелю, ти спали всі мости:
наклади, наклади, наклади на себе руки ти,
наклади руки, наклади руки, наклади руки ти.
...Повітря стає самотнім без подиху твого,
куди і навіщо прямує дорога?
Чому весни цвіт замінила зима(журба)?
Коли в пеклі цьому, зародилось життя?
- Так це вони – “Світ” і “Життя”
- Ти так говоиш,
наче тебе серед них вже більше нема.
Ти залишив їх,
- Полишив на завжди.
- Неспроможні вони,
вдовольнити спраги таких, як ти.
Тут немає нічого, що нам дійсно цікаве,
Ми небачим ніого щоб нас здивувало,
Залишилися грати, за якими нове –
Те, незвідане досі, тяжке і страшне;
Насправді ж просте,
Те, що вони називають з острахом: Смерть!
Нам же цікаво: що воно, в біса таке?!!?
...і тому...
наклади, наклади,наклади на себе руки ти,
наклади руки, наклади руки, наклади руки ти,
наклади, наклади, накладина себе руки ти,
завяжи очі, відпусти подих, зітри грані всі,
підпали, підпали, підпали всі мости
розірви всесвіт і залиш простір...
Так, це вже все...
...Так, це кінець.