21:38 

Jim Hawking
Nemo me impune lacessit
Скроні йому стільки раз здавлені,
І вже чимало було тіней вдаваних,
Тільки він скаржиться все в неї пам’яті.
Так може статися – душу вип’ють долонями,
Хто за що, чим, поповнений? –
Він сліпим міг зостатися…

Ви все вже є одне,
Кожен залежний з вас:
Він від тебе – бо сенсу нема,
Без трепету вічних фраз, -
Ти від своїх ідей – бо як не стане їх,
Він забереться геть; тоді й замерзнеш ти.
Так це не той фінал, що все плекали ви..,
І леза сам на сам, з звіриним інстинктом слів,
А тіло скаже "так!", бо необхідність – "ні"…

Скроні йому стільки раз здавлені,
І вже чимало було тіней вдаваних…

@темы: Стихи, укр

URL
Комментарии
2009-01-30 в 11:30 

Vill Immortal
каждый раз читаю, и кажеться, что еще ни разу не читала...
все время что-то новое....

2009-02-03 в 03:43 

Jim Hawking
Nemo me impune lacessit
таже фигня

URL
   

staбілizatoр нeizбeжнosti

главная