Jim Hawking
Nemo me impune lacessit
В кінці все розтин їм розкаже.
Цей славний трунок
Життя позбавив.
Адже життя, змогло в тупик поставить...
Заплатить теж, й вона, мені за ту свободу!
Зірвавши одяг
Впнусь іклами в горло!
-Зазнала змін страшних природа:
Замкнув час в колі
Поді зм’явши в вузол,
Змішав в котлі причино хворі
Тепер як крик – час лине в гори..!..
А за плечима
Тяжкого пекла
Смуток ріже
По пружнім венам ножем надії.
М’якому серцю надав спочинок,
А в голові, мов, щось жевріє...
....Тихо....тихо....

@темы: Стихи, укр