Jim Hawking
Nemo me impune lacessit
КОЛІР ВИШНІ З ЛЬОДОМ


Кроки хворі, але заповзяті,
Очі стиглі - життя спраглі.
Тіло з ними займа простір.
Їх думки на смак крові.
...Іще живі, хоча, не дуже
На смак люди - ВИШНІ З ЛЬОДОМ

Самі слова - лиш порожнеча...
Займає тлін епохи сеї.
І день за днем катую тугу
...Лишилось вмерти - та й все по тому...
- Але чи зможу змінити словом
природу дій людських відносин..?
І батько сина почує слово.
...Він озирнеться ...вона все скаже.
Палає небо лишень зірками,
Світанок займе усі кордони,
І всі без злості ми заговорим.
- Та я про що..? ВИ ЛИШЕ ЛЮДИ!!!
Собі на згубу,
землі у шлунок, вишні з льоду...
...Але що зможу змінити словом...?

Та це не все - тривають роки
і крок за кроком - цей світ хворий.
В очах жевріє надії смуток...
- Можливо хтось, змінити зможе
природу дій людських відносин,
що здіймуть світ. хоч не на довго...
а батько сина візьме за руку
та все ж навчить, як ладувати люфу.

@темы: Стихи, укр