• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: укр (список заголовков)
17:27 

____________________________Діти морів________________________

Nemo me impune lacessit


Зітнута бурею хвиля
Зринає вибухом піни,
Напненим стогоном моря -
Здіймаючи іскрами солі
Обірвані вітром вітрила...

Камінням падають краплі
Холодної злої безодні,
Тієї що нас споглядає
Коли віддаєш їй свій погляд...

Приречене дійсністю правди
Повітря спливає із грудей,
Де вогкою мороку пряжа
Ховає в собі тіні наші,
Для того щоб бути сильніше...


запись создана: 13.05.2007 в 04:07

@темы: я, укр, Стихи

03:50 

ЗИМА

Nemo me impune lacessit
Бурхливим полум’ям,
Злетить вінок осінній,
У вікна місяць западе;
Спав літній жар –
І сни тихенько прослизнуть крізь двері.



@темы: я, укр, Стихи

03:54 

Nemo me impune lacessit
майбутні покоління мають час до згуби,
чого не скажеш, вже про нас - кам'яні брили над невеликим пагорбом землі.
Наш день росою на траві почнеться, у мряці сна землі,
світанок гаснуть іржавим серцем буде.
Хто чув думки мої - той бачив світ якого вже не буде, той світ належав весь душі,
а нині, вже, тісні землі кайдани, що б втримати його в собі,
так наче він помер учора, і поховали з ним мене, Амінь...

@темы: я, укр, Стихи, видение, обычно не заметного

01:55 

Гречність

Nemo me impune lacessit
Хто вирішить за мене справи?
Хто розпочне мою любов?
Хто з вечора мені до рана
Все непокоїтиме кров?
Хто брав мене за браком часу,
Хто шепотів „тебе люблю”, -
Він поривав з надмірних гасел,
Ловив за крильця комашню;
З ним не згадаємо вчорашнє –
Воно віддалося брехні,
І завтрашній день згаслий,
А будні все чомусь важкі –
І вже порожні речі ми...

Буденні речі тягнуть до черева
Прагнуть забути вчорашні рани,
Хтось неволить себе химерами
Хтось дозволить себе –
думкам зухвалим...
Хто нітрохи себе не картаючи
Буде інших, чомусь, цькувати...
Хто каміння набрав за пазухи –
Той заручник своеї драми.
Хто отримує дозвіл на створення
І затисне в руці гранату.
Хто придумує різні правила,
А хто просто чека на ката.
І кому не до того буде; -
Хто ламав у щердь погляди
Не погасне занадто рано.

Буденні речі, нектаром приторним
Дозволять в них назавжди пропасти.
Хто дістене багато спогадів,
Хто самого життя багато...

...І хто вже вмер, а хто за ним,
Та й навздогін –
Буденні речі перетягнуть на себе
весь прядок дій:
Кого ховали ми учора? –
Кого згадаємо завжди? –
Він світ розкрив мені, хоча із роду
Не зліз з старезної печі.
Хто гірший з нас, або хто крачий?
Хто, зрештою, малий ледащо,
Кого роздавлять мов клопа;
Його сахатимуться люди,
Бо він для них „лиха чума”,
Бо серце в нього на поверхні
І думки не тримають зла.

Буденні речі нектаром приторним
Дозволять в них назавжди пропасти.
Хай даремно лунають докори,
І вчорашнім стає дріб’язком
Той – хто невмів прощяти.




@настроение: пора спать..._ _ _

@темы: Стихи, укр

00:43 

Калька

Nemo me impune lacessit
02:05 

ГРАТИ

Nemo me impune lacessit

staбілizatoр нeizбeжнosti

главная